
Почтаренко Ольга Миколаївна
Я – учитель. Моя професія досить романтична і незвичайна. У нас, учителів, навіть новий рік починається не як у всіх 1 січня, а 1 вересня.
Переступивши поріг гімназії, відразу потрапляю у вир подій, запитань, фактів, проблем.
І все це потребує негайного втручання, реагування, вирішення.
– Ольго Миколаївно, а який у нас перший урок?
– Ну чому в «німців» сьогодні заміна, а «французам» здавати текст! Ви знаєте, який він величезний!
– Ви не бачили когось із групи Марії Василівни, це дуже терміново!
– Уявляєте, я забув зошит зі світової літератури. Я його чесно забув, правда!Але ж Олена Вікторівна не повірить!
Це мої семикласники, заглядають привітатися перед першим уроком.
Дзвінок. Картинка змінюється.
– Ольго Миколаївно, ви чули, знову зміни до ЗНО, тепер ми будемо складати тести з української мови та літератури у квітні.
– А який нам рівень вибирати?
– А що означає базовий?
– Ні, це неможливо, я не розумію, як будуть вираховувати «склав/не склав». Яка кількість балів означатиме «не склав»?
Урок. Дзвінок.
І знову:
– Ольго Миколаївно, ваші діти не подали заявку на безкоштовне харчування!
– До кінця дня необхідно здати МАНівські роботи!
– Терміново підготуйте список дітей, котрі йдуть на олімпіаду!
– Загляньте до себе на «обмінку», я вам скинула матеріали для новин на сайт!
– Ну ось, я ж вам казав, Олена Вікторівна таки не повірила про зошит!
– А ви вже виставили в електронний щоденник оцінки за минулий тиждень?
– Чому ні, я там мав би піднятися в рейтингу?
– Слава Богу, мені поки що не відімкнуть інтернет!
– Ольго Миколаївно, ви тільки погляньте, у якому вигляді Катя здала МАН: ні тез, ні файлика, ні совісті!
Роздруковуємо тези, знаходимо файлик, а совість? Про це доведеться говорити окремо.
Це лише епізоди . Їх безліч. Вони рідко повторюються. Стабільним залишається лише шалений темп. Я так живу. І як не згадати роман Белл Кауфман «Вгору сходами, які ведуть донизу»: «Вам легко, ви вчителька».